Жанрові особливості

    "Лісова пісня" - єдина в українській літературі драма-феєрія

  Письменниця дуже довго вагалася — який жанр обрати для "Лісової пісні", і назвала свій твір драмою-феєрією. Чому? Відповідь на це питання ми можемо знайти в її листах. 

Так, у листі до Агатангела Кримського від 27 жовтня 1911 року вона пише: "Сього літа, згадавши про їх (волинські ліси), написала "драму-феєрію" на честь їм, і вона дала мені багато радощів, хоч я й відхорувала за неї (без сього вже не йде!). Се властиве, ein Mаrcendrama (з нім. — драма-казка), по термінології Гауптмана (так він зве свій "Потоплений дзвін"), але я не знаю, як би се могло по-нашому зватись".

  Але  авторці  і самій було важко визначитись із жанром, бо незадовго до цього, 28 вересня 1911 року в листі до матері вона називала свій твір "фантастична поема".

 Свою "Лісову пісню", в якій поряд із людьми діють казково-міфологічні істоти, Леся Українка назвала "драмою-феєрією", хоча  в чорновому варіанті, окрім зазначених вище, був ще варіант "драма-фантазія".

"В основі сюжету було закладено дуалізм – думку про два світи, два начала, що живуть у людині" (Тамара Скрипка).

"У прагненні авторки гармонізувати високі філософські проблеми й фантастику фольклорно-міфологічного світу – оригінальність задуму поетеси, її новаторство в розвитку жанру феєрії" (Тамара Скрипка)

 Драма-феєрія (або просто феєрія; фр. féerie, від фр. fée — фея, чарівниця) — один із жанрових різновидів драми. Для цього виду властивий фантастично-казковий сюжет, поряд із людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти. Сценічна дія феєрії відрізняється використанням сценічних ефектів та трюків.

  Драми-феєрії виникли в Італії у 17 столітті. Пізніше, у 18-19 століттях, жанр феєрії було активно задіяно у європейському театральному, оперному мистецтві та балеті.

Особливості драми-феєрії:

• фантастично-казковий сюжет;
• дійові особи: міфічні або фантастичні істоти
• відбуваються надзвичайні історії;
• театральний ефект з безліччю театральних трюків.

   З Вікіпедії

  Леся Українка зазначала, що в «Лісовій пісні»  ремарки мають самостійне художнє, а не тільки «служебне» значення. Ремарки у творі об'ємні й поетичні, вони викликають в уяві читача відповідні пейзажі, на тлі яких розгортаються події, сприяють детальнішому розкриттю світу дійових осіб.